Все про релігію і секти

Огніщани вірять, що душі великих пращурів не загинули, їх називають навіями, або народженими на віки. Навії пам'ятають про своїх дітей та допомагають їм, як і ми зобов'язані пам'ятати про наступні покоління. Це і є совість огніщанина, головна сила та основний моральний закон. Огніщани не вірять у бога або богів у сучасному значенні цього слова. Навії - кровні пращури, реальні історичні особи.

Першим чоловіком, що зберіг живу душу після смерті грубого тіла, був давній пращур Сварог. Міфи називають його першим орачем і першим ковалем, братом Даждьбога (сонця) і навіть самим сонцем, але не тільки за це шанують його огніщани. Сварог був першою людиною, що з'єднав силу полум'я і силу живої людської душі. Так з'явився Великий Вогонь, і було це дванадцять тисяч років тому. Але головним досягненням першого з навіїв був моральний закон, який давні слов'яни називали законом Сварога. Він проголошує:

У житті чоловіка повинна бути одна жінка, у житті жінки повинен бути один чоловік. Так замикається коло.

Культ сім'ї - відзначна риса вчення Сварога. Подружня вірність шанувалася як священний дар, який можуть зрозуміти лише ті, хто наділений Розумом, бо любов - не лише плотське кохання, а й насолода душі. Юнак та дівчина - це не повні духовні істоти, а лише дві половини, які з'єднуються у коханні, створюючи єдине духовне ціле або Велике Коло Буття.

Образ Сварога - головна постать вчення "Великого Вогню". Пращур Сварог - культурний герой, засновник гуманістичної філософії, для огніщан він є історичною особою, яка відображає непереможність людського розуму. Віра у надзвичайні можливості людини є характерною рисою вчення "Великого Вогню". Культ пращурів, починаючи від Сварога, базується на духовних досягненнях особистості. Історія також розглядається як боротьба сил Розуму та всесвітньої гармонії проти сил, що бажають їх знищення. Наведений уривок з першої частини "Совісті огніщанина" дає можливість зрозуміти історичне мислення огніщан.

"Народи, що жили у давній Європі і сповідували вчення Сварога, пізніше стали зватись слов'янами. Культурна, духовна, кровна єдність призвела до створення могутньої цівілізації. Вчення Великого Вогню переживало за свою історію як підйоми, так і важкі часи. П'ять тисяч років тому на терріторії сучасних слов'янських земель існувала розвинена культура, яку археологи називали трипільською. Це було вільне суспільство, рівень життя якого був вищий, ніж де завгодно у ті часи. Зігріта щедрим сонцем, багата земля приносила рясні врожаї. Не було розкішних храмів та палаців, але кожна родина мала свій великий будинок, часто двох- та трьохповерховий. Не визнавалось рабство, усі були вільними, і занадто вже добрим було життя. Навали з войовничого півдня розбили культуру, протослов'янська земля курилася у руїнах. Усюди палали війни. У ті часи на Північному Уралі було місто, де жили жерці культу Сварога. Давні Скандинави називали їх пізніше Асами, а саме місто Асгардом. Вони володіли мистецтвом, що наймогутніше від усіх. Це була магія вогню. Володарем Асгарду був той, кого зараз ми називаємо Род. Він був старшим жерцем капища Сварога і мав трьох синів, які не поступались йому силою. Коли вони прийшли до Європи, війни припинились, скрізь настав мир та порядок. Род та його сини стали володарями Європи, від них ведуть свій початок усі княжі роди давніх слов'ян, а також балтів та давніх германців. У часи Рода та його синів вчення Великого Вогню переживало найвище піднесення.

І прийшов Род з земель, де Даждьбог прокидається. І було в нього троє синів - Перун, Одін і Водан. У тих далеких землях арейцями їх називали. І прийшов Род і сини його, і сіли по річці, що нині Істр (Дунай) зветься. І пішов Род небесною твердю на шлях володарювання Розумом. А синам своїм владу призначив велику - Перун сходом став правити, Водан - заходом, а Одін - північчю. І від Перуна рід свій ведемо ми. Силу він нам дарує вічну, Розум духу та тіла дає.

За легендою, Перун був настільки могутній духом, що з його рук виривались блискавки, які знищували ворогів. Не меншою славою було оточено й ім'я його старшого брата - Одіна. Легенду про трьох братів зберегли скандінави, називаючи Рода Бором, а братів - Вілі і Вьо. Давні балти назівали називали трьох братів - Патлс, Перкунас і Потрімпс, а Сварога - Окапірмс ( Найперший). Перун був великим воїном духу, своє мистецтво він заповідав нащадкам. Але найважливішим його досягненням було те, що вчення Сварога стало міцним у землі, де володарювали його нащадки. Відомо, що усі князі в давніх слов'янських землях були виборними, але вибирали звичайно представників найбільш прямих нащадків Перуна. Вважалось, що до прямих нащадків ближчі вищі навії, отже, з ними завжди буде сила вищих навіїв. Такі ж звичаї були і в давніх скандинавів."

Міф про трьох братів, синів Рода, є важливою частиною вчення. Він не лише дає розуміння духовної спорідненості европейських народів, а й підтверджує ідеологію могутніх можливостей людського розуму. Перун, Одін і Водан, героїчні постаті яких яскраво зображені у вченні - живі люди, але володіння силою духу робить їх непереможними воїнами і мудрими володарами. Перун особливо вшановується у вченні "Великого Вогню", огніщани бо і є його прямими нащадками.

Серед навіїв слід відмітити Рожаниць. Це усі навії по жіночій лінії. Вони допомагають жінкам в усіх справах, а особливо при народженні дитини. Серед усіх Рожаниць найбільш відома Лада, жінка Перуна.Її ім'я ассоціюється з любов'ю. Огніщани вірять у магію, але магія не є для них чимось надприродним. Магія - це володіння внутрішніми можливостями людського духу. Треба нагадати, що Вищі Навії це і є могутні чарівники давнини.

Основним культовим текстом Великого Вогню є книга "Волхв Сила", яка зберіглась з прадавніх часів до сьогодення. Велику кількість фактологічного матеріалу взято також з "HEIMSKRINGLA" ("Коло Землі"), особливо з першої частини цієї книги - "Сага про Інглінгів".

У "Повісті временних літ" є чимало цікавих свідчень про культуру язичницької Русі. Особливої уваги заслуговує посилання на споконвічні звичаї сімейного життя і подружньої вірності слов'ян, як протиставлення яким подається приклад східних народів для яких не було значення кого класти у ліжко, хоч власну матір. Автор "Повісті" наголошує на високому розвитку моральних традицій на Русі.

Багато років свого життя присвятив вивченню "Слова о плоку Ігореве" Євген Павленко. Він довів, що автор "Слова" не був християнином, а виступав за відродження прабатьківської віри. Так звана "Велесова Книга" не є культовим документом для огніщан, хоча вони не заперечують справжнє існування її, як історичної пам'ятки.

.