Все про релігію і секти

Короткі відомості

Появі Вчення Чистої Землі передувало Товариство Білого Лотоса^], створене у 402 році Хуей Юанем для вшанування будди Амітабхи і спільного переродження у «Західній Чистій Землі» — «раю» Амітабхи . Після смерті Хуей Юаня діяльність товариства припинилася.

У  монах Тань Луань став активним проповідником культу будди Амітабхи, проте його діяльність була забута незабаром після смерті. Декількома століттями поспіль у Японії були відкриті твори Тань Луаня, і його проголосили першим патріархом Вчення Чистої Землі.

У 641 році чернець Шань Дао зустрівся з наставником Дао , який вперше проповідував йому сутри, присвячені шануванню будди Амітабхи. Шань Дао заснував власну школу у монастирі  у столиці Чан'ань. Поступово Вчення Чистої землі ставало усе більш популярним у Китаї.

Філософія Вчення складалася на базі секти Тяньтай. Воно не було орієнтовано виключно на духовенство і активно залучало до релігійної діяльності мирян. В основі Вчення Чистої землі лежав загально-махаяністьский культ будди Амітабхи, який оформився в Китаї в особливу течію, яка проповідувала цей культ як єдиний можливий засіб спасіння людини того часу. Від інших буддійських напрямків ця течія відрізнялася тим, що буддистське спасіння — звільнення від кола перероджень — у ній досягалося не «власними силами», а завдяки чудотворній «силі іншого»— будди Амітабхи. Через це Вчення Чистої землі інколи називали «сектою сил іншого», на відміну від інших сект — так званих сект «власних сил». Необхідність опори на сили будди Амітабхи пояснювалася послідовниками цієї течії постулатом про деградацію здібностей живих істот в епоху «кінця Дхарми», тобто кінця світу. Згідно з доктриною цього Вчення вся історія буддизму поділялася на періоди «істинної Дхарми» (перші 500 років після ), «напівістинної Дхарми» (подальші 500 або 1000 років) і «кінця Дхарми» (наступні 1000 років). У останній з цих періодів люди вже не здатні розуміти складності буддійської філософії і займатися витонченою технікою йоги. Єдина дорога — покласти всі свої надії на рятівну силу милосердя Амітабхи.

Головною формою релігійної практики Вчення Чистої Землі було постійне повторення  «Навертаюся до будди Аміабхи!», яка називалася «розмірковуванням про будду і вважалася за наявності повної віри головним способом для народження в «раю» — «Чистій Землі».

Згідно з «Сутрою споглядання Амітабхи», у чернечій практиці Китаю і Японії «розмірковування про будду» доповнювалося шістнадцятьма видами споглядання Чистої Землі для народження в ній. Загалом, Вчення Чистої Землі не було чисто чернечим: простота віровчення і практики, співзвуччя уявленням народного буддизму робили її масовим напрямком не лише чернечого, але і мирського буддизму.

На даний час це Вчення набуло поширення на Заході, перш за все в США — на Гаваях і Каліфорнії, переважно в японській формі Дзьодо-сінсю. Спочатку його носіями були в основному представники японської і китайської діаспори, але пізніше до школи стали долучатися і послідовники з інших етно-конфесійніх груп.