Все про релігію і секти

У 1968 році від Різдва Христова Девід Брандт Берг, колишній проповідник баптистської церкви, проголосив себе „батьком Давидом" й разом зі своєю сім'єю заснував невеличку християнську комуну для вивчення Біблії, котра отримала назву „Підлітки за Христа". Вони почали свою діяльність серед хіпі та інших неформалів американського міста Хантингтон Біч, штат Каліфорнія. Ця група досить швидко розрослася і скоро вже проповідувала у молодіжному середовищі по всіх Сполучених Штатах. В одній з газет журналісти назвали їх „Дітьми Бога". Завдяки засобам мас-медіа цей термін отримав широке розповсюдження і навіть був прийнятий самою групою. До новоствореного біблійного патріарха починають стягуватися бродяжні молоді люди, наркомани, бездомні тощо. Стати „донькою" чи „сином" Бога може кожний, запевняє батько Давид, для цього достатньо лише любити один одного, бо „Бог є Любов". А любов за Бергом — це все, що дає

Все це він заклав у своїх „Листах", перші з яких з'явилися у 1969 році. Викриття вад суспільства в них поєднується із каверзними розповідями, непристойними ілюстраціями та роздумами про тяжку долю світу. Багато члену групи „Діти Бога" виїжджають з США аби заснувати місіонерські громади по всьому світові. Треба зазначити, що на цьому етапі необмежена влада та божественний авторитет батька Давида реалізувались у вимозі жорсткої дисципліни. Ця вимога сформульована досить лаконічно і недвозначно: „Слухайся, корися та виконуй!" Люди, які бажали вступити до громади, мали кинути роботу чи навчання і переписати всю свою власність на ім'я місіонерської громади. Новачки отримували нові „біблійні імена".

На перший погляд усе виглядало чудово. Але наприкінці 70-х років у пресі зі все наростаючою частотою почали з'являтися матеріали про правопорушення та серйозні зловживання своїм становищем багатьох лідерів „Дітей Бога”. Ці публікації викликали досить великий громадський резонанс у всьому світі. У лютому 1978 року батько Давид був змушений оголосити про розпуск свого руху і зняти всіх керівників громад з їхніх посад. Цю радикальну акцію журналісти охрестили „RNR" (реорганізація, націоналізація, революція). Проте на цьому, зрозуміло, сага Бранда Берга не закінчилася.

Скоро він організував на базі „Дітей Бога" нову групу під назвою „Сім'я любові". Вона характеризувалася менш жорстким контролем за громадами та їхніми членами з

боку центру, а також значним зменшенням кількості обов'язкових правил поведінки для всіх членів. Наприкінці 70-х - початку 80-х років батько Давид вводить нову, досить специфічну форму залучення до віри — інтимну. Ту саму, що потім отримала назву „Flirty Fishing" („Ловля на флірт"). Ось таким чином здійснювався процес сексуальної євангелізації. Батько Давид мотивував це тим, що якщо „Бог є любов, а Його син Ісус — фізичне уособлення та прояв цієї любові Бога до людства, то ми (члени громад „Сім’ї”), у свою чергу, повинні стати для інших живим прикладом любові Бога". Під цим пан Берг, мабуть, мав на увазі, що аби показати любов Бога іншим людям, необхідно їх задовольняти сексуально, й отак члени „Сім'ї" показують, що вони люблять їх „любов'ю Господа".

За даними офіційних документів, виданих для використання у групах, клієнтами трибок" батька Мойсея лише у перші місяці проголошеної ним еротичної нерестової ходи" стали 5155 чоловіків, у тому числі 1700 промисловців, 1093 службовців,

Треба також додати, що у 80 - 90-х роках вибухнула ціла низка скандалів, пов'язаних із звинуваченнями у протиправній діяльності членів цієї релігійної групи. Так, у березні 1997 року МВС Мексики вислало з країни двох лідерів „Сім'ї'", які були звинувачені, серед інших правопорушень, у „розбещенні неповнолітніх і спробах замаху на громадську мораль". Директор дослідницького центру Християнського інституту Мексики Хорхе Ерделі, який сповістив про це кореспондента ІТАР-ТАРС, особливо зазначив, що, за його даними, прокуратура має численні свідоцтва того, що члени групи практикують також “полігамію, інцест, сприяють проституції та виробляють дитячу порнографію". Як повідомив Міжнародний експертний центр з питань тоталітарних сект „Berliner Dialog", у 1994-1995 роках на квартирах адептів „Сім’ї” знову знайдено дитяче порно. Одночасно у Великій Британії вибухнув черговий скандал навколо групи її британських адептів. Ще один гучний процес пройшов у Німеччині: чоловік із „Сім'ї" протягом восьми років ґвалтував своїх неповнолітніх дочок. Як стверджує „Berliner Dialog", нічого у діяльності „Дітей Бога" на краще не змінилось.

2. Сучасний стан секти в Києві

Серед неохристиянських об'єднань на особливу увагу заслуговує релігійна місія „Сім'я", котра також відома під назвою „Діти Бога", її активна проповідницька діяльність розпочалася в Україні із заснуванням першої громади в Києві у 1990 році. Спочатку діяльність членів громади мала випадковий та несистематичний характер. З часом вона впорядкувалася й сконцентрувалася на активному „свідченні",  тобто „залученні людей до Ісуса". Було зняте приміщення в одному із будинків по вулиці Прорізній, де й проводилися проповіді два рази на тиждень. Такий стан тривав до 1991 року, коли після проголошення незалежності України „Діти Бога" почали займатися наданням гуманітарної допомоги дитячим будинкам, інтернатам та будинкам для престарілих, поєднуючи це з активним місіонерством.

Місія розросталася: в 1992 році були засновані осередки в Ялті та Харкові, у 1993 — у Львові, у 1994 — у Донецьку та Дніпропетровську. „Діти Бога" стверджують, що „каждая община „Семьи" независима и сама себе обеспечивает средства для существования", проте ця думка викликає певний сумнів.

По-перше, неможливо погодитися із твердженням про повну матеріальну незалежність київської громади. Відомо, наприклад, якщо члену громади знадобиться чи забажається поїхати до громади в іншій державі, то він зобов'язаний надіслати до головного офісу „Сім'ї" в Хантингтон Біч листа, в якому було б указано, куди й навіщо він планує їхати. В головному ж офісі, в свою

По-друге, теза про „самозабезпечення" київської громади також здається дещо хибною. Відомо, наприклад, що гуманітарну допомогу вони отримують з Японії, друковану продукцію — з Польщі, Росії та Німеччини. Таким чином, більш багаті представництва „Сім'ї" у Західній Європі допомагають більш відсталим громадам України.

Спробуємо проаналізувати, так би мовити, „українську варіацію" вчення „Сім'ї". З розмов із членами громади стає зрозумілим, що основним елементом їх віровчення є теза „Бог є Любов". Також вони впевнені, що знаходяться у стані перманентної духовної війни між ними та Сатаною, яка намагається знешкодити всі їхні зусилля. Досить цікавим виявляється ставлення адептів „Сім’ї" до церкви. Вони повністю відкидають розуміння церкви чи храму як культової споруди, призначеної для проведення богослужінь. Церквою, на їхню думку, є лише духовна спільнота людей поза їхньою приналежністю до різних християнських конфесій. Своєю головною метою вони вважають розповідь про любов Христа і залучення інших людей до нього. Вони не споживають алкоголь, тютюн та інші „шкідливі речовини", бо вважають свої тіла храмами, де живе Святий Дух. Для того, щоб стати, наприклад, членом київської місії „Сім'я" необхідно;*

повністю бути відданим і вірним Христові. Під цим мається на увазі, що для „реалізації Божої волі" необхідна повна відмова від особистої волі та бажань;*

обов'язково „приводити до Христа" інших;*

зректися та відмовитися від прагнення до матеріальної власності;*

вважати волю керівників громади, що висловлюють „волю Божу", ділом першочергової важливості, навіть у тому випадку, коли вона суперечить бажанням чи планам родини та друзів;*

відокремитись від світу, тобто не брати участі у світських справах, жити спільною громадою,