І.1.Життя і діяльність Свамі Прабхупади

Прабхупада  народився у Калькутті у вересні 1896р. Його батько за віросповіданням був вайшнавом і виховав сина так щоб він ріс у свідомості Крішни. В школу Абхай ходив не дуже охоче, коли він вчився у коледжі батько влаштував його шлюб з Радхарані Датта. Пізніше він став власником невеликої фармацевтичної компанії. У 1922р. він зустрівся із своїм майбутнім духовним учителем, котрий порадив йому присвятити життя виключно Крішні і висловив побажання, котрі Прабхупада – ім’я у чернецтві, сприйняв як заповіт, ці побажання стосувалися проповіді серед народів котрі не розуміли бенгальської мови і хінді.

У 1952р. передавши всі справи синові він вирішив зосередитися на проповідництві. У Вриндавані – священному місті вайшнавів він найняв убогу кімнату де працював над перекладом Бхагават Гіти на англійську мову, додаючи свої коментарі. З часом він почав видавати свої твори. Нарешті він вирішив перенести проповідницьку діяльність на Захід і у віці 69 років вирушає на вантажному судні до Америки. З собою він віз 200 комплектів свого трьохтомника, рекламні буклети Шрімад Бхагаватам і 500 брошур з віршами Крішни Чайтан’ї.

Морська подорож була для нього важкою, він переніс декілька серцевих нападів. Вкінці вересня 1966р. судно прибуло у Нью – Йорк. Його зустріли і привезли в Батлер (штат Пенсильванія) де він оселився у знайомих, за допомогою котрих у газетах було дане оголошення про мету його приїзду. Це викликало цікавість. Прапхупада прочитав декілька лекцій в місцевому “Лайон клубі”, в Християнському союзі молоді і в духовній семінарії Фіделіса в Німеччині. Переїхавши до Нью – Йорка він дав оголошення, що буде читати свої лекції три рази на тиждень. Першими його слухачами стали відвідувачі ресторану “Парадокс” на Сьомій вулиці. В своїй більшості це були молоді хіппі. Вони запропонували Прабхупаді переїхати в центр міста, в район Нижній Іст – Сайд. Коли у нього з’явилися більш - менш постійні послідовники Бхактіведанта вирішив здійснити свою давню мрію – заснувати “Міжнародне товариство свідомості Крішни”. Зібравши 200 доларів і відремонтувавши невелике приміщення на Другій Авеню він влаштував храм. У тому ж таки 1966 р. товариство було зареєстроване. Кількість учнів збільшувалася, в 1967 р. двоє учнів Бхактіведанти відкрили крішнаїтський храм у Сан-Франциско і запросили його приїхати до них, його проповідь там мала успіх і кількість його учнів зросла. 1967 р. відділення товариства з’явилися у Лос-Анжелесі і Бостоні, а кількість храмів досягла двадцяти одного. Коли кількість учнів збільшилася і стала значною Бхактіведанта став іменувати себе Свамі Прабхупада (буквально це ім’я означає “замість Бога”). У 1969 р. він відіслав декілька своїх учнів заснувати відділення у Лондоні, тут вони отримали підтримку Джорджа Харрісона із групи “Бітлз”.

Відкриття у Лондоні величного храму Крішни і Радхи стало переломною подією в історії товариства. Структура товариства остаточно сформувалася в 1970р. коли існувало вже тридцять чотири його відділення. На чолі всього товариства була керуюча рада. Весь світ був поділений на 12 зон, кожною з котрих керував її представник.

У 1971р. Прабхупада здійснює свою першу тривалу подорож навколо світу, побувавши в Англії, Індії, Малайзії, Австралії, СРСР і Кенії. Всього за 10 років з 1966 по 1975р. він здійснив вісім навколосвітніх подорожей, відвідавши всі найважливіші столиці світу.

За цією багатосторонньою діяльністю Прабхупада не забуває про переклад книг. Продовжуючи переклад Шрімад-Бхагаватам він одночасно працював над іншими збірками індійського епосу – перекладав на англійську мову Бхагават Гіту потім взявся за переклад одного з головних писань бенгальських вайшнавів – Чайтанья–чарітамріти, що оповідає про життя Крішни Чайтан’ї і викладає його вчення. У 1967р. компанія “Макміллан” зацікавилася публікацією його перекладу Бхагават Гіти. І у 1972р. Прабхупада заснував власне видавництво “Бхакті веданта бук транс”. У 1974р. було продано 387000 книг і 4000000 примірників журналу “Бек ту Годхед”. В 1975р. ці результати збільшилися втричі, а в 1976р. загальний тираж книг і журналів на 23 мовах склав 55314000 примірників. Загальний прибуток від видавничої діяльності складав мільйони доларів.

Нові храми будувалися у багатьох країнах, але Прабхупада вирішив, що найвеличніші храми повинні бути у трьох індійських містах – Вриндавані, Майяпурі та Бомбеї. Втілення в життя цих планів Прабхупада заповів своїм послідовникам. Він помер в листопаді 1977р. у Вріндавані.

Вчення котре приніс Прабхупада на американський континент має досить деякі спільні риси з традиційним індуїзмом і шануванням Крішни. Ось його особисте свідчення щодо цього питання: “Намагаючись вписати рух свідомості Крішни у відповідний історично-культурний контекст, багато людей ототожнюють його з індуїзмом. Але це заблудження. Рух свідомості Крішни не має нічого спільного ні з індуїзмом, ні з якою-небудь іншою релігією...”2

Традиційні індуїсти ставляться до вчення Прабхупади з пересторогою, західних кришнаїтів не допускають в багато індуістських храмів пов’язаних із “земним життям” Крішни. Коли Прабхупада заснував рух на Заході, його перестали запрошувати на щорічні зібрання вайшнавів і чайтанітів. Крішнаїти вивчають лише писання Прабхупади і твори його учнів. За даними вчених - індологів написана Прабхупадою “Бхагават Гіта як вона є” це не переклад Бхагават Гіти, а сучасний її переказ з концепціями і термінами Західної попкультури і попфілософії.

Головну роль у цьому вченні відводиться відносинам учня і гуру. З усіх 64 служінь Крішні, зберігати вірність гуру ставиться Прабхупадою на перше місце. Віддати свою волю гуру і віддати Крішні є одне і теж , при цьому навіть не потрібно задумуватися над наказами гуру, правильні вони, чи ні. Схвалюється безрозсудна, сліпа покора. Гуру посвячує адептів, бере на себе карму учня, вручає йому захисну мантру (декілька слів) з якою учень може звертатися до Крішни у скрутних обставинах, допомагає йому досягти релігійного екстазу через медитацію. Ознаки цього стану це катання по підлозі, голосні вигуки, слиновиділення, безконтрольний сміх, важке дихання та ін., все це вважається проявом любові до Крішни.

Культова практика кришнаїтів спрямована на те, щоб досягти спасіння на основі виконання різних добродійних вчинків і самовдосконалення. Найкращою формою вдосконалення вважається досягнення релігійного екстазу на основі індивідуального та колективного оспівування святих імен. Головна роль в цьому належить хоровому співу (виконання мантр) в супроводі танців. Кожному віруючому потрібно впродовж дня згадувати ім’я Крішни 1728 разів.

Медитація – зосереджене повторення мантри, є найважливішою частиною релігійного культу. Індивідуальна медитація проводиться за допомогою вервиці (намиста Крішни) яка має 109 бусинок. Відданий повинен щоденно виконувати мантру 16 разів, або кругів. Оспівування святих імен вважається виявом любові до Крішни і готовності служити йому.

Колективна медитація проводиться у вівтарній кімнаті храму після богослужіння, де вірні виконують спеціальні мантри культового характеру. Потім вони співають мантру Харе Крішна (маха мантру). Мантра може виконуватися також у колі сім’ї. На завершення медитації всі присутні споживають прасад, священну їжу, що означає отримання милості Крішни і звільнення від впливу карми. Свідомість крішнаїта перебуває під впливом незвичних ритмів, складних слів і незрозумілих термінів, химерних образів, що відволікають його від навколишнього світу і символізують насування світової катастрофи. Мета кожного крішнаїта постійно вдосконалюватись, осягати божественну істину і врешті-решт злитися з свідомістю Крішни і піднятися на “духовне небо”.

Найбільш важливим елементом культової діяльності вважається місіонерська проповідь, продаж літератури, збір коштів на благодійні цілі. Прабхупада благословляв своїх послідовників збирати гроші на вулицях, були розроблені ефективні тактики по збору коштів, починаючи від простого жебрацтва і до торгівлі наркотиками.

Створювалися школи-інтернати (гурукули) куди батьки здавали дітей, щоб ці “сторонні продукти тіла” (вираз Прабхупади) не заважали їм досягати свідомості Крішни. Там спостерігалися масові випадки знущання над дітьми, побиття і зґвалтування. Ось цитата з листа хлопчика, що виріс у МТСК: “Спроба нагадати про жахи гурукули – це найжорстокіша річ, котру можна зробити підлітку. Я намагаюсь забути всі жахіття, котрим ми піддані були у ім’я Бога. Фізичні побиття, психологічне переслідування, постійні зґвалтування... мене зґвалтував той самий вчитель, котрий також зґвалтував мого брата у Франції, мою сестру по матері змусили пити її власну сечу у Далласі, мій вітчим перевозив гроші від продажу наркотиків з Лас-Вегаса в Лос-Анжелес. Мою матір змусили вийти заміж проти її волі. Гуру мого молодшого брата був убитий всесвітнім лідером санкиртану. І ти хочеш, щоб я продовжував у тому ж дусі? Чи ти просто впишеш мене у список безнадійних втрат? Насправді, якщо ти не знаєш, таких як я тисячі по всьому світу”

Є докази, що Прабхупада про все знав, тому що до нього надходили листи зі скаргами на спотворення першопочаткових ідеалів, але він нічого не відповідав, а тільки вимагав все більше і більше грошей.

У книзі про “Міжнародне товариство свідомості Крішни”, “Monkey on a Stick” (“Мавпа на палці”) усі 500 сторінок тексту розповідають про кримінальні факти з історії кришнаїтського руху. Із цієї книги очевидно випливає, що все це не випадковість, а основа існування секти.

Сама наявність гуруізму, тобто по суті божественної, не контрольованої влади, що дана звичайній грішній людині, розбещує її душу і приводить до страшного падіння. Одна з головних доктрин кришнаїзму – концепція Варнашрама. Книгу під назвою “Варнашрама – маніфест соціального душевного здоров’я”, написав колишній особистий секретар Прабхупади, Харікеша Свамі. В цій концепції відкидаються основи демократії, тобто ті самі принципи, на котрі кришнаїти посилаються захищаючи своє право на існування в плюралістичному суспільстві.

Релігійний нейтралітет держави, неправдиво названий атеїзмом, оголошений винуватцем всезагального занепаду, виправити котрий може лише негайне введення у всьому світі кастової системи Варнашрама, на чолі котрої стануть керуючі крішнаїти. Мова йде про своєрідне захоплення влади, котре можна реалізувати через підкорення інтелектуальної еліти різних країн і рішучий вплив на засоби масової інформації, ось цитата з цієї книги: “Сучасна суспільна система, в котрій люди почувають себе обмеженими, може бути безболісно змінена, якщо будуть прийняті правильні соціальні цілі, котрими володіють справжні вайшнави і ведичні тексти”.

З дослідження ідейного вчення “Варнашрама” чітко випливає, що МТСК – група для захоплення влади, побудована на тоталітарних принципах, котра мріє розповсюдити їх на все населення земної кулі і всі розмови кришнаїтів про “демократію” і “віротерпимість” – не більш ніж прикриття для їхніх людиноненависницьких і агресивних планів.

У другій половині 1998р. в МТСК стався розкол, Керуюча рада на чолі з Равиндрою Сварупою звинуватила Харікешу Свамі у зловживанні владою. Він оголосив себе втіленням Крішни і критикував Прабхупаду, також він вирішив одружитися і вживав наркотики, що стало причиною важкого психічного розладу. Керуюча Рада відсторонила його від усіх зайнятих ним посад.

У свою чергу Харікеша висловив свою незгоду з цими рішеннями. Внаслідок цього став розкол, що триває і сьогодні, його наслідки це протистояння двох груп, що тероризують і залякують одна одну, в процесі цього було оприлюднено Керівною Радою низку признань про страшне знущання над дітьми в крішнаїтських гурукулах.

Незважаючи на переговори Харікеша остаточно розірвав стосунки з МТСК. Він і його послідовники влилися в течію ньюейджівського вчення, де він став одним з багатьох вчителів, а його учні з ТСК прийняли нову віру свого вчителя. Це ще один доказ того, що до того часу поки зберігається система гуруізму, тоб

І

ІІ.Основи віровчення Крішнаїзму

ІІ.1.Концепсія Бога і Душі в кришнаїзмі.

Міжнародне Товариство свідомості Кришни», або релігійна організація вайшнавів, найпоширеніше серед нетрадиційних сучасних релігій. Воно було створене в 1966 р. у Нью-Йорку індійським проповідником Абхай Чаран Де (1896—1977 pp.), який прийняв ритуальне ім'я Бхак-тиведанта Свамі Прабхупада. Своє вчення він виклав у книзі «Бхагават Гіта як вона є», «Шрімад Бгагаватан» та інших працях.
Завдяки активній місіонерській діяльності засновника Товариства свідомості Кришни і його послідовників «нове» релігійне вчення швидко поширилось у різних країнах світу. Діяльність Товариства свідомості Кришни на території колишнього СРСР розпочалася в 1971 р. її започаткував сам Свамі Прабхупада. В Україні дозвіл на діяльність громад кришнаїтів офіційно було дано в 1990 р. Всеукраїнський центр громад Свідомості Кришни зареєстровано в 1995 р. Нині діє близько 50 громад Міжнародного Товариства свідомості Кришни в різних областях України.
Віровчення кришнаїтів генетично пов 'язане з індуїзмом. Всіляко наголошується, що джерела кришнаїзму беруть початок з ведичної культури, тобто з часів творення, коли Верховний Бог Кришна вклав ведичне знання в серце Брахми як першої живої істоти у Всесвіті. В свою чергу, Брахма передав знання своєму синові і учневі Нарада Мунчі, який був учителем Шріли В'ясадеви — автора Вед. У нашу епоху ця традиція дійшла до Бхактиведанта Свамі Прабхупади, який подав вчення на зрозумілій для сучасної людини мові з урахуванням традицій європейської культури. Отже, кришнаїзм є не що інше, як сучасна достовірна інтерпретація ведичного вчення.
Віровчення кришнаїтів грунтується на принципі монотеїстичного пантеїзму, відповідно до якого існуючі божества є формами прояву одного Абсолютного Бога — Кришни. Згідно з вченням Прабхупади Кришна виступає в трьох іпостасях: Бхагаван, Брахман, Параматма. Кожне з цих божеств втілює ті чи інші риси Абсолютного Бога. Бхагаван — втілює найвищі якості Верховного Бога як особи, зокрема такі, як могутність, силу, красу, славу тощо. Брахман — це неперсоніфікований аспект Абсолютного Бога, що випромінює трансцендентальне тіло божественної Особи, всюдипроникаючу абсолютну істину, незбагненну, безлику силу. Параматма є виразником Верховної Душі, яка, поряд з індивідуальною душею (джіва), перебуває в серці кожної живої істоти. Абсолютний Бог вічний, має безліч форм прояву. Він володіє сильною енергією, що має два рівні: вищий і нижчий. Вищий рівень енергії — це духовний, нижчий — це матеріальний, що творить світ і все живе. У відповідності з безмежністю дій Верховний Бог має безліч імен. Головне ім'я Бога — Крщина (Всепривабливий). Він здатний перевтілюватися безліч разів. Його нерідко зображають як гарного хлопця з темною шкірою. Інші божества уявляються як аватари (втілення) Кришни або напівбоги. Ісус Христос, згідно з віровченням кришнаїтів — це повноважний представник Кришни, син і світло Кришни як Бога-особи. Кришна проживає в трансцендентальному світі, його резиденція знаходиться на планеті Кришналока, де він насолоджується різними іграми і прикрасами (лілами). Водночас, завдяки своїй енергії, він перебуває в кожній точці Всесвіту.
Кришнаїзм, як й інші нетрадиційні релігії, намагається стати релігією об'єднання, тому в систему своїх вірувань він включає визнання божеств інших релігій. Згідно ведичного вчення Кришна має 22 найбільш частих втілення. Він може перетворитись у Будду, Аллаха, Індру та різних напівбогів.
Великого значення теологія кришнаїтів надає дуалістичному розумінню світу, поділяючи його на матеріальну і духовну сфери.
Матеріальна сфера має три рівні планет: вищий, середній і нижчий.
Вищий рівень заселений напівбогами і тими, чия душа досягла божественної благодаті. До них належать брахмани, кришнаїти, вчені, філософи і священні корови.
Середній рівень, у тому числі й Земля, містить тих, чия душа перебуває під впливом різноманітних пристрастей і бажань: різні почесті й пристрасті (захоплення азартними іграми, розвагами, лихварством тощо). Серед них теж є брахмани, кришнаїти вчені, філософи. На Землі кожна людина змушена працювати.
Нижчий рівень — місце перебування усіх тих, чия душа знаходиться в полоні пристрастей і невігластва (безумства, лінощів, жадоби). їхня душа втілюється в тварин, комах тощо. Духовне — це все те, що пов'язане з Кришною. Будь-які матеріальні речі можуть перетворюватися у духовні, за умови, що вони служитимуть Кришні. Не випадково кришнаїти значну частину своїх прибутків у міру можливості віддають на користь Товариства свідомості Кришни. Розвинути в собі свідомість Кришни і звільнитися від страждань може кожна людина, навіть із касти недоторканих, якщо вона всім своїм серцем буде служити Кришні.
За кришнаїзмом, душа — основне людське начало, яка живе вічно, тіло — поле діяльності душі, яке часто змінюється залежно від її пристрастей. В матеріальному світі душа забуває про свою божественну сутність і підпадає під вплив причинно-наслідкових зв'язків (карми). Відповідно до ведичної традиції, твердять кришнаїти, душа здатна до багаторазового перевтілення і набувати однієї з 8 400 000 тілесних форм. Перевтілення відбуваються за законом Карми і можуть продовжуватися безконечно. Коли душа набуває людиноподібної форми, то в неї з'являється можливість перервати ланцюг перевтілень, досягти повного просвітлення і повернутися в духовний світ для вічного спілкування з Кришною.
Послідовники кришнаїзму часто називають себе вайшнавами, тобто відданими Богові, а своє віровчення — наукою самореалі-зації на основі бхакті-йоги, тобто наукою розвивати в собі свідомість Кришни.
Бхакті-йога взаємини з Богом трактує в духовній (любовно-символічній) формі. Вічно юний і прекрасний криц наїтський Бог вшановується ними як Пуруша, чоловіче начало. А всі живі істоти відносяться до жіночого начала. Чоловіче і жіноче начало об'єднані любов'ю до Бога, безконечним устремлінням до Кришни. Кожний вайшнав може перебувати в одному із п'яти любовних взаємовідносин. Можна бути відданим Богу у пасивному стані, відданим в активному стані, відданим як друг, відданими як батько і мати, відданим як закохане подружжя. Все це виражає чисту відданість і любов до Кришни.
Культова практика кришнаїтів спрямована на те, щоб досягти спасіння на основі виконання різних добродійних вчинків і самовдосконалення. Найкращою формою самовдосконалення вважається досягнення релігійного екстазу на основі індивідуального і колективного оспівування Святих імен (відповідно джана і киртан).
Головна роль в цьому належить хоровому співу (виконання мантр) у супроводі танців. Виключне значення у культовій практиці має виконання мантрн («очищення розуму»). Кожному віруючому рекомендується впродовж дня згадувати ім'я Бога 1728 разів, повторюючи слова: «Харе Кришна, Харе Кришна; Кришна, Кришна, Харе, Харе; Харе Рама, Харе Рама; Рама, Рама, Харе, Харе». Це вважається оспівуванням святих імен Бога. Виконання мантри необхідно для того, на думку кришнаїтів, щоб повністю сконцентрувати свою свідомість на імені Бога і підготуватись до медитації.
Медитація — зосереджене повторення мантри є найважливішою частиною релігійного культу. Вона проводиться колективно (кіртан) та індивідуально (джапа) в будь-якому місці і в будь-який час. Згідно ведичної літератури для мантри найкращим часом є ранок, коли голова свіжа.
Індивідуальна медитація проводиться з допомогою вервиці (намиста Кришни), яка має 109 бусинок. Відданий щоденно повинен виконувати мантру 16 разів (або кругів). Це дозволяє очистити розум від зовнішніх впливів і сконцентрувати увагу на імені Бога, прийти в молитовний стан і приступити до оспівування святих імен Кришни. Оспівування святих імен вважається виявом любові до Кришни і готовності служити йому.
Колективна медитація проводиться в олтарній кімнаті храму після богослужіння, де вірні виконують спеціальні мантри культового характеру. Потім вони співають мантру Харе Кришна (маха мантру). Мантра виконується і в колі сім'ї. Після виконання мантри віддані, які обізнані з ведичною літературою, по черзі виступають з доповідями на релігійні теми. На завершення медитації всі присутні споживають прасад — священну їжу, що означає отримання милості Кришни і звільнення від впливу карми.
Отже, свідомість кришнаїта перебуває під сильним впливом незвичних ритмів, складних слів і незрозумілих термінів, химерних образів, що відволікають його від навколишнього світу і символізують насування світової катастрофи. Мета кожного кришнаїта постійно вдосконалюватись, осягати божественну істину і врешті-решт злитися з свідомістю Кришни і піднятися на «духовне небо».
Важливе місце в культовій практиці кришнаїтів посідає звичай обмивання. Охайність, вважають віруючі, одна з важливих моральних рис «відданого». Обмивання рекомендується здійснювати два-три рази на день, після чого «відданий» наносить на своє тіло так званий тилак, тобто білий глиняний знак, взятий з берегів священної річки Ямуни в Індії. Тилак наноситься на чоло віруючого і на 12 інших місць тіла. При цьому кожний раз вимовляється одне з імен Вішну. Ці знаки, на думку кришнаїтів, виконують захисну функцію. Вони оберігають віруючого від гріха і вказують на його відданість верховному божеству.
У громадах кришнаїтів великого значення надається різним правилам поведінки і заборонам. Віруючим забороняється їсти м'ясо, рибу, яйця. Кришнаїти пропагують лакто-веге-таріанський спосіб життя. Крім того, вони забороняють вживати спиртне, чай, каву, наркотики, курити, тобто все те, що одурманює та збуджує нервову систему. Суворо засуджується і забороняється проституція, перелюбствування. Статеве життя дозволяється лише в шлюбі з метою продовження роду.
Товариство свідомості Кришни надає великого значення місіонерській діяльності та релігійній активності своїх членів. Як елемент культової діяльності розглядається прибирання храму, благодійна діяльність, переклад на національну мову вчення Свамі Прабхупади і т.д. Найбільш важливою вважається місіонерська діяльність, релігійна проповідь і пропаганда ведичного віровчення. За кожним віруючим закріплені певні обов'язки, їх виконання розглядається як виконання релігійного обов'язку, форма прояву служіння і любові до Кришни.
У житті кожної громади і її членів важливу роль відіграє духовний вчитель — ГУРУ, який займається проповідницькою діяльністю і виступає як наставник неофітів. Він здійснює обряд посвячення своїх учнів у вайшнави і члени громади. Існує три рівні посвяти і прийняття віровчення. Після третьої посвяти віруючий набуває статус саньянси (монаха). Згідно зі статутом жодний рівень посвяти не звільнює віруючого від виконання своїх громадянських, професійних і релігійних обов'язків.
Міжнародне Товариство свідомості Кришни, на думку деяких дослідників, є релігійною організацією типу церкви. Основною ланкою релігійного життя вважаються храми, що мають повну автономію у вирішенні адміністративно-господарських питань. При храмах утворюються місіонерські центри — гуркули, де навчаються кришнаїти і готуються проповідницькі кадри. Після навчання «віддані» посвячуються у вайшнави. Всі храми кришнаїтів в адміністративно-господарському відношенні самостійні. Взаємовідносини між ними будуються на принципах єдності вчення, необхідності спілкування з духовними наставниками. Разом з тим існує координація діяльності кришнаїтських храмів, яка здійснюється на регіональному, зональному і національному рівнях.
На регіональному рівні координацію діяльності храмів здійснюють ради, до складу яких входять представники храмів території. На національному рівні справами координації займається рада президентів, до складу якої входять представники найбільших храмів даної країни. На міжнародному рівні існує керівна рада, до якої входять представники регіонів, національних церков і провідні духовні вчителі Міжнародного Товариства свідомості Кришни. Світова штаб-квартира Міжнародного Товариства свідомості Кришни знаходиться у Західно-Бенгаль-ському штаті Індії (м. Маяпур).

. Відповідно до вчення бенгальського вішнуїзму Бог є Вищою Абсолютною Істиною. Виділяються три основних аспекти Бога, або Абсолютної Істини: Брахман - єдина, неподільна, безособова основа творіння; всепронизуючий, всюдисущий та всезнаючий Дух - Параматма, у вигляді якого Бог перебуває в серці кожної живої істоти; та особистісна іпостась Бога - Бгагаван, яка вважається найвищою. В особистісній іпостасі Бога найповніше проявлено всі його якості. Він активно втручається у справи цього світу, відповідає на молитви віруючих, приходить їм на допомогу і, водночас у Своєму трансцендентному бутті Він завжди перебуває поза матеріальним часом та простором. Саме концепція Бога-Особи дозволяє постулювати існування різноманітних його енергій. Внутрішня (або вища, духовна) енергія будує духовний світ, царство Бога. Зовнішня (нижча, матеріальна) енергія (майа) використовується для творіння матеріального світу. Межова енергія, що займає проміжне положення, - це душі, живі істоти, які населяють духовний та матеріальний світи.
Бгагаван, Бог-особа, проявляє себе у нескінченному розмаїті форм та втілень, які є різними аспектами його особистості. Різноманітні форми та втілення Господа мають різні імена, головним з яких для вішнуїтів є Вішну ("Всюдисущий") та Крішна ("Всеприваблюючий"). На відміну від деяких інших шкіл вішнуїзму, в бенгальському вішнуїзмі Крішна вважається основним та відначальним проявом Бога.

оли Господь втілюється в матеріальному світі, то Його втілення називається аватарою ("той, що сходить"). Слід підкреслити, що, навіть приходячи в матеріальний світ, Бог залишається Богом і не потрапляє під вплив нижчої матеріальної енергії. Мета втілення Бога в матеріальному світі - привернути до Себе душі, які страждають у ньому від троїстих страждань (страждань, що мають психофізичну природу, спричиняються іншими живими істотами та зумовлюються непідвладними людині природними факторами), та вказати їм шлях спасіння.
Матеріальний світ залежить від Бога в тому розумінні, що не може існувати без Нього, так само, як промінь Сонця не може існувати без самого Сонця. Крім того, матеріальній енергії, яка не має свідомості, надає дії Бог. Діє ж вона лише завдяки тому, що Він заряджає її енергією свідомості (у вигляді індивідуальних живих істот). Однак матеріальна енергія створює ілюзію незалежності свого існування. Відтак живі істоти можуть думати, що вони не залежать від Бога. Матеріальний світ - спотворене відображення відначального духовного світу.
Межова енергія Бога, енергія індивідуальних душ, так само як і матеріальна, залежить у своєму існуванні від Нього, однак вона наділена свідомістю. Індивідуальні душі - дживи, що є вічними частками Бога, за своїми характеристиками подібні до Нього. Їх безліч і всі вони за природою створені для того, щоб служити Бгагавану - Богові. Служіння повинне базуватися на свободі та любові, а не бути підневільним.Тому всіх джив наділено свободою волі. Їхня свобода полягає в тому, що кожна душа має змогу вибрати те, що вона хоче: служити Богові відповідно до своєї природи або ж насолоджуватися матеріальним началом. Відвертаючись від Бога, вічна душа потрапляє у рабство матеріального світу, яке проявляється передусім у тому, що вона отримує матеріальне тіло, яке прирікає її на народження, хвороби, старість і смерть, а також троїсті страждання.

ІІ